АКОРДЕОН – клавішно-духовий інструмент. Принцип видобування звуку полягає у нагнітанні повітря міхами, що спричиняє коливання тонких пластинок (язичків), закріплених на планках резонаторів.
Найпершим інструментом із язичковим звуковидобуванням вважається шен, інформація про який міститься в історичних джерелах Стародавнього Сходу.
Датою винаходу акордеона у звичному для нас вигляді вважається 23 травня 1829 року. Назва “акордеон” з’явилася завдяки суголосності кожної клавіші й акорду.
Розмаїття засобів виразності, прийомів гри та універсальність забезпечили акордеону широку популярність у всьому світі. У багатьох країнах він став невід’ємною частиною народного виконавського мистецтва. Тож сьогодні неможливо без звучання акордеона уявити собі народну музику країн Сходу, Кавказу, Південної, Східної та Південно-Східної Європи. Завдяки шляхетному та грайливому характеру звучання цей клавішний інструмент є неодмінним учасником ансамблів народної музики і в Україні.
У музичній культурі кримських татар акордеон почав набувати широкої популярності з 50-х років ХХ століття. До цього періоду в професійних колективах кримськотатарської музики використовувався інструмент зі схожим тембром і принципом звуковидобування під назвою фісгармонія. Водночас, у рідкісних випадках використовували кнопковий акордеон – інструмент споріднений із клавішним акордеоном. На деяких старовинних фотографіях ХХ століття можна побачити ансамблі, у складі яких були дворядні й трирядні гармонії.
Інтенсивність запровадження акордеона у сферу музично-виконавського мистецтва кримських татар була настільки динамічною, що за півстолітній період він зазвучав у різних жанрах і напрямах музики. Акордеоністи досягли успіхів у камерно-академічній, джазовій, естрадній та народній музиці.
Музиканти у сфері фольклорної музики так майстерно оволоділи засобами виразності інструмента, що легко могли імітувати звучання голосу людини, струнно-щипкових, деяких духових і смичкових інструментів. Завдяки своїй універсальності, кримськотатарський акордеон міг органічно звучати у будь-якому ансамблі, з різними інструментами, що виконували кримськотатарську музику.
Кримськотатарські акордеоністи воліли грати на акордеонах зарубіжних фірм Weltmeister, Royalstandard, Horch. З радянських найменувань виконавцями були задіяні акордеони “Мрія”, “Червоний партизан”, “Берізка”.
З другої половини 60-х – початку 70-х років ХХ століття, у середовище весільних музикантів поступово почали проникати акордеони моделі Supita (фірма Weltmeister). М’якість, оксамитовість і шляхетність звучання цієї моделі музиканти сприйняли як певний еталон оприявлення народно-музичної естетики.
Традиції виконання народної музики на акордеоні започаткували і розвивали Халід Мемедемінов, Февзі Алієв, Неджип Абібуллаєв, Ремзі Сеїтджелілов, Сеїтхаліл Аппазов, Юсуф Сулейманов, Сервер Шерфедінов та інші. В академічному та естрадному жанрі добре відомі імена лауреатів престижних конкурсів і тих, хто віддав усе своє творче життя концертному виконавству – Сервера Керімова, Сервера Абкерімова, Енвера Сеїт-Абдулова (кнопковий акордеон), Шевкета Аріфова, Нарімана Балича, Шевкета Зморка. Окремо слід згадати самобутнього акордеоніста, який немає спеціальної підготовки, Суїна Ісатова (Гарік). Маючи природний хист, Гарік легко може виконувати композиції у стилях джаз, мюззет, фольк-джаз і фольклор різних народів.
У педагогічній діяльності значний внесок у кримськотатарське акордеонне виконавство зробили Халід Мемедемінов, Сервер Абкерімов, Ібазер Камілов.