Клярник, кляник (кларнет) – духовий язичковий музичний інструмент, виготовлений з дерева. В силу своїх конструктивних особливостей є віртуозним, технічно просунутим інструментом, що має гнучке, м’яке і благородне звучання з широким діапазоном. Період його винаходу відносять на початок XVIII століття. Широко поширений у всьому світі.
Спорідненими кларнету інструментами, що існували до його появи на арені світової музичної культури, були народні музичні інструменти, що входять до групи «тіллі кавал», зроблені з дерева та бамбукових рослин. Вони мали широку географію поширення: Європа, Південно-Східна, Центральна, Південна Азія. Для українського народно-виконавського мистецтва характерним є інструмент під назвою «народний кларнет», переважно пов’язаний з регіональними традиціями Полісся та Гуцульщини.
Народжений етнічними традиціями як архаїчного інструменту, після вдосконалення кларнет у новому образі знову став проникати в народну музику, по-новому відбиваючи їх витоки. Історично так склалося і у сфері музичної культури корінного населення Криму. Починаючи з XIX століття, кларнет поступово проникав в ансамблі, що складаються з кримськотатарських народних інструментів, замінюючи кавали та зурна. Це своє чергу зумовило формування, власне, кларнетового репертуару, який поєднав у собі зразки народної музичної творчості, раніше виконувані к’авалами і зурной.
“Ер дільде бітмез”, Так’сім “Кара козь”, “Бейім одаман”, “Каба”, “Калабалик'” – це не повний перелік народних мелодій, за якими закріпився тембр кларнета. Процес освоєння репертуару кавалів позначився на мелодійної лінії музичних найгрaшів.
Маючи низку переваг перед своїми попередниками, у музично-естетичному аспекті кларнет розширив просторово-теситурне сприйняття народом музики. У звучанні кларнета мелодія інструментальних найграшів розгорталася у ширшому звуковому діапазоні з ускладненими орнаментальними лініями.
За весь період побутування кларнету у культурі кримських татар виконавці використовували інструменти з різними системами механіки клапанів. На початковому етапі, в який і перша половина 20 століття, звучав кларнет німецької системи.
У наступні роки, коли кримські татари почали здобувати професійну музичну освіту, навчальні заклади вимагають наявність французької системи. Таким чином, всупереч зручності виконання кримськотатарської музики на німецькій системі, серед музикантів широкого поширення набула французька. До кінця двадцятого століття німецька система, на якій в основному продовжували грати музиканти, які не мали спеціальної музичної освіти, використовувалася паралельно з французькою. Сьогодні кримські татари грають на кларнетах французької системи. Відомий один виконавець, який грає сьогодні на кларнеті в ладі in G.
Кларнет закріпився в культурі кримських татар завдяки таким музикантам як Бекір уста, Ісмаїл Меджит, Мемет Абібуллаєв, Абдураїм Деньшаєв. У руках Аліма Османова, Рустема Гвардія, Енвера Сеітумерова (Озенбаш) продовжував розвиватися. Із сучасних кларнетистів останнього покоління народно-виконавчі традиції продовжують Арсен Османов, Ельдар Ахмедов, Алім Куртмеметов, Рідван Ганієв.