МАНДОЛІНА – струнно-щипковий музичний інструмент родини лютневих, з чотирма подвійними струнами, налаштованими за квінтами. Поширена по всьому світу. Дослідники вважають, що предком мандоліни був уд, який у VIII столітті з’явився на Піренейському півострові – після завоювання його арабами. Різні модифікації мандоліни мають відмінні одна від одної назви: бандола, пандура, пандурина, мандора, мандола та інші. Українські дослідники зазначають, що у XX столітті мандоліна була популярною в музичному побуті українців.
Історичних документів, що підтверджують давнє використання мандоліни у повсякденні кримських татар, поки що не виявлено. На сьогодні дослідники погоджуються із гіпотетичними твердженнями про ймовірне звучання мандоліни в середньовічному Криму, спираючись на історичні факти існування на півострові генуезьких колоній, де мандоліна, безсумнівно, могла звучати. Уявлення, що генуезці могли передати мистецтво гри на мандоліні кримським татарам, може бути підтверджене тим, що південнобережні (ялибойлю) кримські татари особливо вирізнялися володінням цього інструменту. Скажімо, фольклорист, дослідник кримськотатарського музичного фольклору Муртаза Веліджанов, уродженець села Тувак, прекрасно володів цим інструментом. Окрім того, всім відома фотографія 1936 року, на якій зображений письменник Шаміль Алядін, який тримає в руках мандоліну, перебуваючи у складі інструментального ансамблю.
На світлинах із приватних колекцій, де відображено повсякдення кримських татар першої половини XX століття, мандоліна зустрічається досить часто: і в руках любителів музики, і у професійних виконавців.
Мандоліна в середовищі кримських татар побутувала аж до початку ХХI століття. Результати останніх польових досліджень свідчать, що з-поміж усіх регіонів Криму найпоширенішою мандоліна була у прибережному селі Тувак. Деякі уродженці цього села вказують, що приблизно 80 відсотків мешканців нині володіють грою на мандоліні.
Окрім використання у народно-виконавському мистецтві, мандоліна часто звучала у професійних ансамблях «Хайтарма» (узбекистанський період) і «Макам» (початок 2000-х років). Виконавцями гри на мандоліні у складі ансамблю «Макам» були Ленура Аблаєва, Ельзара Аблаєва, Зоре Мухтарова.
Здвоєні струни створюють особливий колорит східного звучання, що допомагає естетичному сприйняттю музичних творів, які виконують на інструменті. Багатофункціональність мандоліни (виконання мелодії, акордовий супровід, ритмо-гармонічна фігурація, педалі) ставлять її у ряд інструментів, які легко опанувати.