ЗУРНА – старовинний язичковий дерев’яний духовий інструмент із подвійною тростиною. Під різними назвами (сурма, мізмар, сурнай, сарнай, шанай, сирійна) набув широкого поширення у багатьох народів Кавказу, Середнього та Близького Сходу, Малої Азії, Індії, Середньої Азії, Середземноморських країнах, а також у Криму. Його різновиди зустрічаються історія музичної культури та слов’янських народів. Зокрема, у середньовічних літописах під назвою Сурма інструмент згадується у культурі України як народно-побутовий, так і військовий інструмент.
У музичній культурі кримських татар зурна є одним із найстародавніших народних інструментів. Як сольний та ансамблевий інструмент зурна отримала широке застосування, як у народному побуті, так і у військово-музичній сфері. Його звучання прикрашало і створювало особливо піднесений настрій на весіллях, різних народних гуляннях та релігійно-обрядових заходах. Виконавця на зурні називають зурнаджами.
В історії музичної культури кримських татар наголошується на факті існування ансамблю «Давулджылар», у складі якого були дві зурни та давул. Як зазначає Е. Шерфедінов, у кримських татар один зурнадж виконує мелодію, другий тримає органний пункт (довго витриманий звук на опорних тонах ладу) під ритмічний супровід давулджі (виконавця на давулі). Аркадій Кончевський так описує звучання кримськотатарської зурни «Вона сильно впливала на мелодійний рух багатьох протяжних пісень, тому що цьому старовинному музичному інструменту властиві всі ті прикраси мелодії, які надають кримській мелодії мереживного характеру».
Поруч із Зурною була незамінною учасницею оркестру «мехтер» – найдавнішого військового оркестру у світі. Як стверджує Рефат Абдужеміль: «За часів гунів він називався «туг» і складався з ударних та духових інструментів. З того часу мехтер став невід’ємним елементом військової техніки тюркських народів». За свідченням дослідників у кримськотатарському мехтері грали кілька десятків зурн та великих барабанів. Основним тактичним завданням оркестру був психологічний вплив на власну армію для підняття духу бійців і жахливий вплив на ворогів.
Кримськотатарський військовий оркестр згадується у Книзі подорожей Евлія Челебі, де він описує дії Мухаммед Герай-хана та його дії при Ор капу: «Сам же він (хан)… дня (дата)… місяця (дата)… року під звуки барабанів і літавр виступив із Ора в степ на чолі сорокатисячного війська».
Зурна має високий, різкий, гугнявий та надзвичайно гучний звук. Характер звуку виступає метафорою у піснях кримськотатарського фольклору. Наприклад, у пісні «’айнана ве келін» («Свекруха та невістка») голос свекрухи порівнюють зі звуком зурни. «Кайнанани несі бар? Зурна кібі сесі бар» – співається в жартівливій пісні від імені невістки.
Відомими кримськотатарськими виконавцями минулого, імена яких зафіксовані в історичних джерелах, були К’урт-Помер уста, Болат уста, Бекір Арифов. Із сучасних виконавців, причетних до відродження виконавства на цьому стародавньому інструменті можна назвати Алім Османов (1953 – 2015), Енвер Сейтумеров (Озенбаш), Руслан Чир-Чір, Алім Куртмеметов.