UA
  • Статті

Історія кримських татар у датах

150/100 – 30 тисяч років тому – неандертальці в Криму.

IX – перша половина VII ст. до н.е. – кіммерійці у степах Криму та північного Причорномор’я.

VIII – III ст. до н.е. – таври гірського Криму (до І ст. н.е. вже як тавро-скіфи).

VII – III ст. до н.е. – Велика Скіфія кочових племен на території України.

Бл. 610 р. до н.е. – заснування Пантікапея (Керчі) – найдавнішого міста Східної Європи, початок еллінської колонізації.

III ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. – Кримська Скіфія осілих племен в степах півострова.

251 р. – вторгнення в Крим алан та готів, початок Великого переселення народів

на півострові.

376–534 рр. – гунське панування в кримських степах і на Керченському півострові.

534–1204 рр. – Південний берег Криму та район Керченської протоки належить Візантійській імперії (потім до монгольського вторгнення – Трапезундській імперії).

680–850 рр. – хозарське домінування у степовому Криму (у 941 р. – останній

хозарський похід на Крим).

970–1030 рр. – печеніги контролюють степову частину півострова.

1050–1240 рр. – Крим у складі половецьких володінь Дешт-і Кипчак, асиміляція

залишків кримських тюрків у ядро нового народу – кримських татар.

1238 р. (поширена помилка 1239 р.) – завоювання Криму монголами, перетворення півострова на улус Монгольської імперії та Золотої Орди.

1270 р. – зведення Каффи (Феодосії) і початок генуезької колонізації Південного берегу Криму та Керченської протоки.

1360 р. – формування у Кримських горах напівзалежного греко-гото-аланського

князівства Феодоро (незалежне, ймовірно, після 1395 р.).

1395 р. – перша спроба звільнення Криму від влади Золотої Орди, здійснена Таш-Тимуром.

1441 р. – Хаджі Герай проголошується першим незалежним ханом Криму, фактичне виникнення Кримського ханства.

1475 р. – турецьке вторгнення на півострів, загибель генуезьких міст та князівства Феодоро, початок залежності Кримського ханства від Османської імперії.

1571 р. – найбільший військовий похід кримських військ на Московське царство,

знищення Москви.

1648 р. – Кримське ханство стає союзником Богдана Хмельницького у боротьбі

проти Польщі (кримсько-українські союзи існували, з перервами, до 1734 р.).

1736 р. – російські війська вперше здобули і спалили Бахчисарай, початок занепаду Кримського ханства.

1772 р. – після чергового завоювання Криму роком раніше росіяни оголосили

ханство незалежною від Туреччини державою (султан визнав самостійність півострова у 1774 р.).

1777 р. – прихід до влади цілком проросійського останнього хана Криму – Шагіна

Герая, початок його невдалих реформ і низки внутрішніх війн у ханстві.

1778 р. – перша депортація («виведення») частини населення Криму (християн)

до Приазов’я, організована російською владою.

1783 р. – анексія Кримського ханства Російською імперією.

1783–1800 рр. – під час першої масової еміграції Крим залишило 90–120 тис.

кримських татар.

1853–1856 рр. – Кримська (Східна війна) війна між Росією та Туреччиною, Великобританією, Францією, Сардинією. Під час бойових дій в Криму у 1854–1855 рр. чимало кримських татар було розорено, зазнало утисків з боку російських військ.

сер. 1850 – поч. 1860 рр. – наймасовіша еміграція кримських татар, під час якої Крим залишило до 2/3 представників корінного народу. Лише у пік виїзду в 1860–1863 рр. з Криму і Північної Таврії виїхало 193,4 тис. осіб. Кримські татари залишили 687 сіл, з яких 317 цілком.

1880–1905 рр. – культурно-просвітницький рух, організаторами і натхненниками якого були Ісмаїл Гаспринський, Асан Нурі, Абдурефі Боданинський та інші.

22 квітня 1883 р. – вийшов перший номер газети «Терджиман» (редактор І. Гаспринський), яка десятиліттями була провідним періодичним виданням тюркомусульманських народів у Російській імперії. Дата символічного початку відродження кримськотатарського народу.

1905–1907 рр. – під час першої Російської революції кримськотатарський національний рух перетворюється з просвітницького у політичний. Формуються два його крила: ліберально-демократичне на чолі з І. Гаспринським та революційнодемократичне («молодотатари») на чолі з А. Медієвим.

1906–1908 рр. – у Карасубазарі видається газета «Ветан Хадімі» («Слуга Вітчизни»), яка об’єднує провідніх «молодотатарських» діячів Абдурешида Медієва, Асана Сабрі Айвазова, Алі Боданинського тощо.

25 березня 1917 р. – у Сімферополі утворено Тимчасовий мусульманський революційний комітет. Початок Кримськотатарської революції 1917–1919 рр.

7 квітня 1917 р. – у Сімферополі Всекримський мусульманський з’їзд обрав муфтієм Номана Челебіджіхана та утворив Тимчасовий Кримсько-мусульманський виконавчий комітет, який очолив мережу органів національного самоврядування і де-факто реалізовував національно-культурну автономію кримських татар.

9–26 грудня (за старим стилем – 26 листопада–13 грудня) 1917 р. – перший Курултай кримськотатарського народу працює як національні установчі збори.

26 грудня 1917 р. – Курултай ухвалив Кримськотатарські Основні закони (національну конституцію), які проголошували демократичні права і свободи, рівність чоловіків та жінок, регламентували діяльність органів національного самоврядування та декларували утворення Кримської Демократичної (Народної) Республіки, та почав працювати як національний парламент. Утворено кримськотатарський національний уряд.

Січень 1918 р. – ліворадикали на чолі з більшовиками захопили владу в Криму, встановили свою диктатуру і розпустили органи національного самоврядування кримських татар, інші представницькі та демократичні організації, розв’язали терор і масові страти.

23 лютого 1918 р. – ліворадикали у Севастополі під час спалаху масового терору вбили Н. Челебіджіхана.

травень 1918 р. – після окупації Криму німцями Курултай відновив свою роботу і зробив невдалу спробу утворити Кримський крайовий уряд.

січень 1919 р. – Кримськотатарське парламентське бюро затвердило «Положення про культурно-національну автономію мусульман Криму», національним гербом визнавався родовий знак ханської династії – тарак тамга, а національним прапором – сіро-блакитне полотнище із національним гербом у лівому куті.

березень 1919 р. – перша сесія другого скликання національного парламенту Меджліс Мебусану, у якому більшість становили представники партії «Міллі фірка».

серпень 1919 р. – денікінський режим заборонив діяльність органів національного самоврядування кримських татар і відновив дореволюційні Таврійське магометанське духовне правління та Особливу комісію з вакуфів. Насильницьке переривання Кримськотатарської національної революції 1917–1919 рр.

листопад 1920 р. – більшовики захопили Крим, відмовили партії «Міллі фірка» легалізувати її діяльність, почали масовий червоний терор.

18 жовтня 1921 р. – Декретом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету (ВЦВК) і Ради Народних комісарів (РНК) створена Кримська АРСР.

1921–1923 рр. – масштабний голод в Криму. До серпня 1922 р померло 100 тис., з них 76 тис. кримських татар.

1928 р. – арешт і розстріл голови Кримського ЦВК Велі Ібраімова.

17 квітня 1938 р. – розстріл великої групи представників кримськотатарської інтелігенції і політичної еліти.

11 травня 1944 р. – Сталін підписав секретну постанову ДКО №5859 сс «Про кримських татар».

18 травня 1944 р. – депортація кримськотатарського народу.

червень 1944–28 квітня 1956 рр. – кримські татари в статусі спецпереселенців.

30 червня 1945 р. – прийнято Постанову Президії Верховної Ради РРСР «Про перетворення Кримської АРСР в Кримську область» і Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про перетворення Кримської АРСР в Кримську область у складі Української РСР».

28 квітня 1956 р. – прийнято Указ Президії Верховної Ради СРСР (без опублікування в пресі) «Про зняття обмежень щодо спецпоселення з кримських татар, балкарців, турок – громадян СРСР, курдів, хемшилів і членів їх сімей, виселених в період Великої Вітчизняної війни».

1956–1968 рр. – початок і активізація Національного руху і створення його розгалуженої структури.

10–11 жовтня 1961 р. – в м. Ташкенті відбувся політичний судовий процес над активістами національного руху кримськотатарського народу Е. Сеферовим і Ш. Абдурахмановим.

5 вересня 1967 р. – Указ Президії Верховної Ради СРСР № 493 «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму». В указі вказувалося, що «татари, які раніше проживали в Криму, вкоренилися на території Узбецької РСР і інших союзних республік». Наступні за указом секретні інструкції забороняли кримським татарам повернення до Криму і відновлення Кримської АРСР.

1 липня–5 серпня 1969 р. – Ташкентський процес над десятьма представниками кримськотатарського народу.

12–19 січня 1970 р. – Ташкентський міський суд засудив за участь у кримськотатарському русі Мустафу Джемілєва до трьох років позбавлення волі суворого режиму і Іллю Габая – до трьох років позбавлення волі загального режиму.

14–15 квітня 1976 р. – четвертий політичний процес (Омський процес) М. Джемілєва.

23 червня 1978 р. – самоспалення Муси Мамута в знак протесту проти переслідувань кримських татар в Криму, які намагалися повернутися на історичну батьківщину до Криму.

Червень – початок серпня 1987 р. – масові демонстрації кримських татар в Москві в захист своїх прав, які висунули вимогу до керівництва країни вирішити кримськотатарський національний питання і прийняти делегацію народних представників.

29 квітня–2 травня 1989 р. – на 5-й Всесоюзній нараді представників ініціативних груп в м. Янгіюлі Ташкентської області утворюється Організація кримськотатарського національного руху (ОКНД), головою якої був обраний Мустафа Джемілєв.

14 листопада 1989 р. – Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав». Важким злочином визнана практика насильницького переселення цілих народів, в тому числі і кримських татар. Верховна Рада СРСР заявила «про необхідність прийняти відповідні законодавчі заходи для безумовного відновлення прав всіх радянських народів, яких було піддано репресіям».

26–30 червня 1991 р. – у Сімферополі відбувся національний з’їзд – II Курултай кримськотатарського народу. Прийнято Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу, вказано, що «Крим є національною територією кримськотатарського народу, на якій тільки він має право на самовизначення так, як воно викладено в міжнародно-правових актах, визнаних світовою спільнотою». Сформовано Меджліс – вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу, затвержено національний гімн і прапор.

1 жовтня 1992 р. – у селищі Красний Рай зруйновано тимчасове поселення

кримських татар, яким не виділялася земля.

1993 р. – в Криму відкрито першу школу з кримськотатарською мовою викладання, в середині 2000-х років нараховувалося 15 таких шкіл (до Другої Світової війни їх було 371).

10 травня 1994 р. – створено першу депутатську фракцію Курултаю кримськотатарського народу у складі 14 осіб, 7 членів Меджлісу стали депатами Верховної ради Криму.

28 червня 1996 р. – прийнято Конституцію України. У статтях 11, 92 п. 3 та 119 п. 3 уведено в правову систему поняття корінні народи України.

18 травня 1999 р. – створено при Президентові України Ради представників кримськотатарського народу. До складу цієї Ради було включено 33 члени Меджлісу.

5 квітня 2000 р. – у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання стосовно проблем відновлення прав кримськотатарського народу, пройшли 1-і слухання стосовно проблем кримських татар у Парламентській Асамблеї Ради Європи у Страсбурзі.

1 березня 2006 р. – початок мовлення першого кримськотатарського телевізійного каналу АТR.

7–9 грудня 2007 р. – V Курултай кримськотатарського народу, ухвалено документи про скликання I Світового конгресу кримських татар.

травень 2009 р. – I Світовий конгрес кримських татар, якій координує кримськотатарську діаспору у різних країнах світу.

17 травня 2013 р. – вихід повноформатного кримськотатарського художнього фільму режисера Ахтема Сеїтаблаєва «Хайтарма» про депортацію кримських татар.

26 – 27 жовтня 2013 р. – проведено VI Курултай кримськотатарського народу.

Було ухвалено заклик проведення в 2014 р. Міжнародного форуму з питань поновлення прав кримськотатарського народу.

2013–2014 рр. – Меджліс кримськотатарського народу підтримав європейські прагнення України та «Революцію гідності» 2014 року, представники політичного руху кримських татар були на Майдані.

20 лютого 2014 р. – початок незаконної окупації АР Крим з боку РФ.

26 лютого 2014 р. – мітинг на підтримку територіальної цілісності України та за український Крим. Нині – день спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

8 березня 2014 р. – акції жінок проти війни і російської окупації, за мир та єдність України.

20 березня 2014 р. – Постанова ВР України «Про Заяву Верховної ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української держави». Визнано кримськотатарський народ корінним народом, гарантії його права на самовизначення в складі Української держави, визнано представницькі органи народу.

27 березня 2014 р. – Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку територіальної цілісності України «Територіальна цілісність України» (68/262).

3 травня 2014 р. – майже 5 тисяч кримських татар узяли участь у мирній акції із зустрічі М.Джемілєва в Криму. На заваді в’їзду до стала й військова техніка РФ, російська армія.

12 листопада 2015 р. – ухвалено Постанову ВР України «Про визнання геноциду кримськотатарського народу». Депортацію кримськотатарського народу визнано актом геноциду.

15 травня 2016 р. – перемога співачки Джамали на пісенному конкурсі «Євробачення» з авторською піснею «1944».

19 квітня 2017 р. – ухвалено рішення Міжнародного суду ООН (сфера міжнародного гуманітарного права) у справі за позовом «Україна проти Росії». Суд закликав РФ відновити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу.