До XV ст. остаточно складається кримськотатарський етнос, а відповідно формується устрій, де побут і ремесла набувають власних національних рис, наслідуючи і продовжуючи при цьому стародавні традиції. Такого роду спадкоємність була характерною, зокрема, і для гончарного ремесла.
У XV–XVII ст. Крим переживає стрімкий бурхливий економічний і культурний розвиток, коли активно виростають міста Бахчисарай – столиця Кримського ханства, Карасубазар, морський порт Гезлев. Таким чином, ці міста стають головними осередками кримськотатарських ремесел. На той час у Криму існувало близько 50 цехів, серед них і цех гончарів «Чельмекчілер» [1].
Класифікацію кримськотатарської кераміки можна здійснити за матеріалом Аліє Ібрагімової, що виділила основні форми посуду та надала головні характеристики предметів і способів їх виробництва [2].
Серед археологічних матеріалів, отриманих під час розкопок, керамічні вироби Кримського ханства складають основну і найчисленнішу категорію знахідок. Перша група –вироби місцевого виробництва з поливної і неполивної кераміки. Друга група – привізні вироби східного і західного походження.
На першому етапі вся кераміка Кримського Ханства ділиться за ознаками загального функціонального призначення на п’ять розділів:
- побутову ємнісну,
- побутову не ємнісну,
- будівельну,
- технологічну,
- імпортну.
Кожен з них включає одну або кілька категорій кераміки, які розрізняються за функціональними сферами застосування.
Побутова ємнісна кераміка поділяється на три категорії:
- посудну (загалом, це столовий посуд),
- тарну (призначену для транспортування і зберігання різноманітних продуктів),
- спеціальну (світильники або свічники).
Побутова не ємнісна кераміка включає дві категорії:
- прикраси,
- курильні люльки.
Будівельна кераміка включає три категорії:
- декоративні облицювальні плитки,
- плінфу-цеглини,
- покрівельну черепицю.
Технологічна кераміка включає дві категорії:
- підставки для випалу глазурованої кераміки («сепая»),
- водогінні труби.
Імпортна кераміка включає кераміку східного і західного походження.
Кераміка місцевого виробництва поділяється на дві основні групи: неполивну й поливну.
Неполивна кераміка представлена нерівномірно. Виходячи з наявного матеріалу, можливо виділити чотири основних види посуду: кухонний, столовий, господарський і спеціального призначення.
До категорії кухонного посуду відносяться горщики, виготовлені на гончарному крузі з гарного тіста з домішкою дрібного піску. Цілих форм мало, і асортимент їх недостатній. Розрізняються горщики з ручкою і без неї. Перші мають кулястий корпус, злегка витягнуте, невисоке горло і відігнутий закруглений віночок. Дно пласке, зі слідами зрізу ниткою. Ручка кріпилася до краю віночка і до корпусу нижче його середини. Горщики без ручок такої ж форми. Зустрічаються маленькі горщики з широким пласким дном і широким відкритим кулястим корпусом.
Столовий посуд включає посуд столового і господарського призначення. Виготовлений на колі швидкого оберту з гарного тіста, має хороший випал. Перша категорія посуду включає чаші, тарілки, глечики. Чаші – одна з найпоширеніших форм побутового посуду, мають стандартну форму півсферичний корпус на кільцевому піддоні з прямим або схиленим всередину бортиком. Тарілки – широко відкриті, пласкі, з широким бортиком і піднятим краєм. Кільцеві піддони нижче, ніж у чаш.
Частіше зустрічаються поливні чаші й тарілки. Глечики представлені кількома типами: дворучні амфороподібні, вузькогорлі, широкогорлі, дворучні круглодонні, дворучні з розписом ангобом, одноручні вузькогорлі, одноручні з носиком типу чайника. Ручки прикріплені до середини горла і опускаються на корпус нижче плічок. Дно пласке. Горло оперезане тонкими багаторядними, концентричними, прямими лініями. Дворучні вузькогорлі глечики мають яйцеподібний корпус, плоске дно, сліди зрізу ниткою.
Найбільша кількість знахідок припадає на глеки-чайники. Вони мають стандартну форму, вузьке горло, злегка витягнутий або розширений корпус. Високе горло закінчується трикутним або прямокутним в перерізі віночком, який виступає назовні. Ручка прикріплена до середини горла і нижче плічок. З протилежного від ручки боку на плічках прикріплений конусоподібний носик. Дно пласке. Черепок світло-червоного кольору. Загальна висота глека 0,25 м.
Глечики кількісно переважають– одноручні, з яйцевидним корпусом, невисоким широким горлом зі зливом, пласким дном. Ручки кріпилися до горла і плічок посудин. Орнаментальні пояси розташовані горлом, плічками і корпусом. Глеки-чайники представлені значною кількістю фрагментів і цілих посудин. В асортименті поки виділяються дві форми посудин: дворучні й одноручні.
Інші глечики прикрашені різними комбінаціями прямих і хвилястих ліній. Серед глечиків з лощінням зустрічаються ангобні покриття поверхні червоного кольору з елементами орнаменту. Судячи з кількості знахідок, найбільш поширений був лінійно-хвилястий орнамент. Глечики малих розмірів мають висоту близько 20 см. Мають широке дно, розширений в нижній частині корпус, невисоке, широке зі зливом горло, яке переходить в похилі плічка, ручка прикріплена до віночка і, злегка піднімаючись над ним, опускається на середину висоти корпусу.
Асортимент кераміки господарського призначення, судячи зі знахідок, невеликий. Однак він і неповний. Це амфори, піфоси, невеликі корчажки. Серед фрагментів розрізняються амфори грушоподібні з коротким вузьким горлом і дугоподібними ручками. Корчажки – невеликі дворучні посудини з округлим, трохи витягнутим корпусом і пласким невиділеним дном. Ручки кільцеві, прикріплені на плічках. Посудини стійкі завдяки важкому товстому дну. На рівні ручок слабко прокреслені горизонтальні лінії. Черепок світло-жовтий, посудини виготовлено на ножному колі. Піфоси зустрічаються тільки у фрагментах і досить рідко. Це сіроглиняні масивні стінки і віночки від посудин, іноді прикрашених по плічках відбитками.
Вироби з категорії кераміки спеціального призначення представлені дрібними предметами різної функціональності: скарбничками, світильниками, накривками, тиглями, сфероконусами, ремісничими приладдями, будівельними виробами. Предмети виготовлені з тієї ж глини, що й посуд.
Світильники зустрічаються двох типів: світильники-блюдця і свічники. Перші – це широко відкриті з низькими стінками і пласким дном посудини з защипом на віночку для гніту або чашечки з прямими стінками і слабко виділеним пласким дном зі слідами зрізу ниткою.
Свічники одно- і двоярусні. Найпростіша форма одноярусних свічників – це порожниста витягнута трубка, яка розширюється донизу, зверху – отвір для свічки. Двоярусні свічники мають таку ж трубку, в середній її частині прикріплено неглибоке блюдце, а зверху – отвір для свічки.
Накривки поширені трьох видів: дископодібні, напівсферичні з шишкоподібною ручкою і напівсферичні з бічною ручкою.
Сфероконуси – невеликі товстостінні керамічні посудини зі сферичним корпусом і конічним дном. Посудина закінчується напівсферичною голівкою з вертикальним трубкоподібним отвором. Вони складають особливу категорію керамічних виробів спеціального призначення. За різними даними їх вважали і запальними бомбами, і світильниками в мечетях, і туалетними флаконами, і посудинами для зберігання і перевезення ртуті. У міру накопичення матеріалів вимальовується думка про їх функціональне призначення і використанні як флаконів для ліків, пахощів, масел та інших цінних рідин.
За матеріалами статті Скибіна Рустема (художник-кераміст) та Ґуро-Таїр Юлії (художник) «Виникнення, становлення, трансформації кримськотатарської кераміки»
[1]. Боданинский У. А. Археологическое и этнографическое изучение татар в Крыму. 1930. Симферополь // Крымские татары. Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре. Симферополь: Доля, 2005. С. 52–75.
[2]. Aliye Ibraghimova Bakhchisaray khan`s palace 16-18 cent.- 2015. Київ: Видавець Олег Філюк. 360 с., 365 іл.