З дитинства вона цікавилася народними піснями та мелодіями.
Її шкільний учитель Асан Чіргеєв одним з перших помітив талант Зейнеп і почав посилено з нею займатися.
У 15 років дівчинка стала солісткою кримського радіокомітету. Днем вчилася в школі, а вечорами співала на радіо.
Пісні «К’адіфеден Кісесі» («Кисет з оксамиту»), «Ем северсін ем севмезсін» вже тоді стали її візитними картками.
Під час війни виступала на фронтових майданчиках, госпіталях.
Під час депортації її сім’я опинилася в місті Бекабад.У різні роки, співачці доводиться працювати касиром, друкаркою.
З 1971 року, вона з величезним бажанням почала працювати в ансамблі «Хайтарма». Співачка відродила багато народних пісень. («Мавіле») «Акиз сенін не казали не беляли башин’ бар» («Дівчина біди ти не боїшся». Зейнеп Люманова надавала їм свій неповторний колорит.
22 жовтня 1992 року співачки не стало.
Вона залишила після себе величезну спадщину. Зберегла і відродила багато кримськотатарських пісень. В її виконані вони запам’ятаються особливо, по-своєму.