3. Хаджі Герай – перший кримський хан

Постать Хаджі Герая є однією із фундаментальних складових історії кримськотатарського державотворення. Майбутній хан Криму з’явився на світ на литовській землі. Тоді на теренах Великого князівства Литовського (сучасних землях України і Білорусі) проживала чимала діаспора кримської і ординської знаті. Це було викликано різноманітними факторами, головним із яких були постійні міжусобні війни в Золотій Орді за престол. Чимало невдалих претендентів були вимушені покидати золотоординські землі, щоб не стати жертвами таких війн. Одними з таких «вимушених переселенців» була сім’я Гіяс-ад-діна – батька Хаджі Герая.

На сьогодні збереглося не так багато задокументованих писемних джерел, які б розповідали про дитинство і юність майбутнього правителя, чимало відомостей збереглися завдяки усній народній творчості та переказам. Вважається, що Хаджі Герай народився у місті Тракай близько 1397 року.

Після загибелі батька поневірявся по князівству і заради виживання навіть працював слугою у суфія. Ймовірно, що коли його рідний дядько Девлет-Берді остаточно опанував Крим у 1427 році, Хаджі Герай перебрався на півострів. Там він жив і після смерті родича при новому хані Улу-Мухаммеді. Але, коли 1436 року правителем став ворожий Саїд-Ахмат ІІ, який наказав винищити усіх нащадків Таш-Тимура, Хаджі з рідним братом Джанаєм під градом стріл довелося рятуватися утечею. Виживши, він повернувся до Литви, де став старостою містечка Ліда.

Тим часом кримський господар розсварився із беями, які восени 1441 року вирішили обрати ханом Хаджі Герая, і спорядили за ним посольство до Литви. Ось як це описується у «Хроніці» поляка Стрийковського: «…татари перекопські, баринські й ширинські… прислали до Казимира, великого князя литовського, з проханням дати їм на царство Хаджі Герая… ТомуКазимир в призначений день у Вільно, в приготованому замку звів з литовськими панами того Хаджі Герая на царство татарське і послав його в Кримську Орду».

Навесні 1442 року вже в Криму місцева знать урочисто присягнула на вірність новому хану. Той влітку розгромив свого суперника і остаточно утвердився на престолі.

На півострові, окрім Кримського ханства, співіснували ще два державних утворення: греко-гото-аланське князівство Феодоро зі столицею в печерному місті, нині знаному як Мангуп, і генуезькі колонії зі столицею у Кафі. Правителі князівства розглядали новостворену державу як сильного союзника у запеклій боротьбі зі своїми затятими супротивниками-генуезцями за вплив на південному березі Криму.

Генуезці, майстерні мореплавці й талановиті купці, мали потужний торговельний флот, за допомогою якого італійці доставляли товари по усьому Причорномор’ю та Середземномор’ю. Така діяльність приносила чималий прибуток як в казну Кафи, так і у вигляді зборів до ханської скарбниці. Хан Криму, як спадкоємець ханів Орди, був верховним володарем землі, на якій будувалися генуезькі міста. Відносини між новим правителем і генуезцями складно назвати дружніми. Хаджі Герай не вів жодних військових дій проти них, але усіма способами намагався показати, що тримає Кафу «під контролем». Більше того, кримський хан планував побудувати і власний торговельний флот. Проблема полягала у тому, що новостворена держава не мала глибоководних портів для мореплавства, усі вони здавна належали генуезцям. Згодом Хаджі Герай знайшов порт за межами генуезьких володінь – це була Каламіта (тепер Інкерман) – зручне місце, що належало готському князівству.

Саме тут почалось будівництво першого і, по суті, єдиного флоту Кримського ханства. Із початком торговельної діяльності державна казна отримувала високі прибутки. По-перше, були налагоджені торговельні відносини із країнами Чорного моря, турецькі мореплавці-купці прибували до ханського порту і здійснювали купівлю-продаж своїх товарів. По-друге, торговці у ханському порту, на відміну від їхніх колег у генуезьких торговельних пунктах, не сплачували такі великі податки. Сприятливий економічний клімат дозволив купцям Кримського ханства згодом наздогнати за оборотами своїх суперників.

І хоча кримський хан вимагав від італійців сплачувати данину, але у час реальних військових загроз вступав на захист мешканців Кафи. Так, влітку 1454 року до столиці кримських генуезців прибули турецькі військові кораблі. Турки планували захопити місто і встановити владу султана на цій території. Вони вже висадилися на берег і почали підготовку до штурму Кафи, оборонні споруди якої були не готові до такого розвитку подій. Але у той самий момент під місто прибув Хаджі Герай, який одразу вступив у перемовини із командувачем турецькими силами. В результаті турки залишили Крим.

Іншим показовим фактом є те, як Хаджі Герай вибудовував відносини із сусідніми державами: Великим князівством Литовським і Ордою. Прикметно, що Саїд-Ахмат ІІ все ще розглядав можливість захопити Крим і скинути Герая. Щоб реалізувати свої ідеї, він збирав військо і здійснював грабіжницькі напади на українські землі Литви. Для Кримського ханства і для Великого князівства Литовського наявність спільного ворога пішла на користь і згуртувала сусідів. У польських джерелах згадується, що Хаджі Герая називали вартовим українських земель. Таку репутацію кримський хан отримав, бо, протидіючи Саїду-Ахмату, він захищав не тільки свої володіння, але й українські землі.

У 1452 році кримський хан розбив військо Саїда-Ахмата і тим самим, за давніми чингізидськими звичаями, Хаджі Герай перебрав титул свого супротивника і став (хоча і номінально) правителем усієї колись могутньої Золотої Орди.

Свій життєвий шлях перший кримський хан завершив у 1466 році. Існують твердження про неприродну смерть Хаджі Герая (нібито він був отруєний ворогами), але на разі жодних вагомих доказів цієї версії немає.

Хаджі Герай у народі отримав прізвисько «Мєлєк» («Янгол»), що, своєю чергою, було незвичною характеристикою для середньовічних правителів. Цікаво, що у позитивному ключі Хаджі Герая розглядали не тільки його піддані, але й європейські мандрівники, які відвідували кримську державу в період його правління. У польських історичних хроніках Хаджі Герая характеризують як шляхетну і благочестиву людину, котра із повагою ставиться як до власного народу, так і до іноземців, і жертвує кошти не лише мечетям, але й християнським храмам. Хаджі Герай був гідним правителем свого часу і став символом нової епохи розвитку кримськотатарської державності.