Тема 1. Початок окупації АР Крим Російською Федерацією

Захоплення українського Криму Російською Федерацією розпочалося 20 лютого 2014 року, саме ця дата вказана на медалях «За повернення Криму» Міністерства оборони РФ. Карколомні події, поява озброєних російських військових без знаків розрізнення почалися на кілька днів пізніше.

26 лютого 2014 року під стінами Верховної Ради Криму кримськими татарами та українськими активістами було проведено багатотисячний мітинг на підтримку територіальної цілісності України та за український Крим. Уже 26 лютого 2020 року Президент В. Зеленський підписав указ про встановлення 26 лютого в Україні Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як щорічної пам’ятної дати.

Приблизно о 4 ранку, в ніч із 26 на 27 лютого 2014 року «зелені чоловічки» з російської армії, які не мали знаків розрізнення, взяли під контроль органи державної влади в Сімферополі, а наступної ночі захопили Сімферопольський аеропорт. Після цього події в Криму розвивалися під контролем окупаційної армії, за її участі та сприяння були захоплені адміністративні будівлі та ЗМІ.

Одразу почався громадський спротив окупації – щоденно відбувалися акції на підтримку української влади та проти загарбників. 8 березня десятки тисяч кримських жінок по всьому Криму вийшли у Міжнародний жіночий день на живий ланцюг проти війни і російської окупації, за мир та єдність України. Тоді антивоєнна акція проходила за ініціативи кримськотатарських жіночих організацій і за погодженням із Меджлісом, однак у ній взяли участь жінки різних національностей.

16 березня російська влада провела так званий референдум у Криму, що не був визнаний світовим співтовариством.

«Референдум» про «приєдання» Кримудо Росії відбувався в умовах війської присутності російської армії. 18 березня в Москві було ухвалене рішення про так зване «приєднання Криму до Російської Федерації», що «легалізувало» анексію, але не було визнано світом.

Дії Російської Федерації були засуджені міжнародним співтовариством. 27 березня 2014 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку територіальної цілісностіУкраїни (68/262). Документ закликав всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати жодних змін статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на підставі незаконного «референдуму» й утримуватися від будь-яких дій чи поводження, які можуть бути інтерпретовані як визнання зміни статусу півострова. 100 країн підтримали Резолюцію, 11 проголосували проти, 58 утримались. Рішення щодо Українибуло прийняте Генеральною Асамблеєю через те, що Російська Федерація, яка є постійним членом Радбезу ООН та має у ній право вето, 15 березня наклала вето на резолюцію, яка закликала інші країни не визнавати результатів кримського «референдуму».

В історії України важливою є Постанова ВР України «Про Заяву Верховної ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української держави», яку було ухвалено 20 березня 2014 року. Ця постанова визнає кримськотатарський народ корінним народом, проголошує гарантії його права на самовизначення в складі Української держави, а також визнає представницькі органи народу.

14 квітня 2014 р. Європейський Парламент ухвалив резолюцію щодо тиску Російської Федерації на країни «Східного партнерства» та, зокрема, дестабілізації нею ситуації в Україні (2014/2699(RSP)).

Документ розглядав акт агресії Росії як грубе порушення міжнародного права й міжнародних зобов’язань, наголошував на незаконності так званого «референдуму», проведеного «під контролем російських військ», закликав країни до запровадження економічних, торговельних і фінансових обмежень стосовно Криму та представників окупаційної влади, висловлюв занепокоєність долею кримськотатарської та української громади в Криму. В подальшому таких рішень від міжнародних структур не бракувало.

15 квітня 2014 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Цим Законом Російську Федераціюбуло визначено як державу, що здійснює окупацію. 12 листопада 2016 р. було ухвалено Постанову ВР України «Про визнання геноциду кримськотатарського народу». Депортацію визнано актом геноциду, а окупацію Кримського півострова і репресії проти кримськотатарського народу – етноцидом. В Україні 18 травня встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

25 липня 2018 р. США оприлюднили Кримську декларацію, в якій підтверджувалося невизнання анексії півострова Росією і говорилося про порушення міжнародного права: «Своїми діями Росія повела себе у спосіб, який недостойний великої держави та із власної волі ізолювала себе від міжнародної спільноти».