8. Дипломатія кримських ханів
Кримські хани вступали у дипломатичні взаємини не тільки із сусідніми державами, але й з далекими за розташуванням країнами. Так, наприклад, ще у 1556 році зустрічаються перші згадки про кримсько-шведські дипломатичні зв’язки. Кримський хан і шведський король обговорювали спільний військовий виступ проти Московської держави, яка у ці часи хоча і не представляла великої загрози, але згодом могла стати серйозним гравцем на політичній арені Східної Європи. Спроба укласти договір між Кримським ханством і Шведським Королівством була і в 1579 році, коли до Стокгольму прибула кримська дипломатична делегація Мехмеда Герая.
В обох випадках спроби налагодити міцні міждержавні відносини були безрезультатними, але більш цікавим є факт, що такі союзи і спроби кримського хана вступити у міжнародні відносини жодним чином не були санкціоновані Османською імперією. Тобто, фактично, Кримське ханство самовільно вступало у різноманітні міжнародні стосунки, а кримський хан направляв посольства до інших країн, щоб захистити інтереси власної держави. Хрестоматійним прикладом автономності кримського хана є історія Джанібека Герая, який правив Кримом з 1610 по 1623 рік і з 1627 по 1633 рік. Отримавши наказ від турецького султана надати військо для персидського походу, він зібрав близько тридцяти тисяч кримськотатарських аскерів, але направив їх на допомогу шведам.
Мехмед Герай направляв дипломатичні посольства і в інші європейські країни, наприклад, у Данію. Збереглися чернетки листів короля Данії і Норвегії Фредерика ІІІ, адресованих кримському ханові. Мехмед Герай, як талановитий дипломат, спробував вибудувати антимосковську коаліцію, запросивши вступити до неї і данського короля, але значних результатів не здобув.
Дипломатичні відносини між Кримським ханством і Османською імперією важко назвати «дружніми» або такими, в основі яких лежала жорстка субординація.
Уже згадувались антитурецькі настрої в Кримському ханстві, коли правителі кримськотатарської держави відмовлялися виконувати накази османських султанів. Чимало з таких кримських ханів були скинуті з престолу, деякі поплатилися головою. Яскравий приклад дипломатичної боротьби кримських ханів за відстоювання державницьких інтересів можна знайти в добу правління Девлета ІІ Герая, коли кримський хан вибудовував кримсько-шведські дипломатичні відносини на тлі Північної війни. Ще у 1702 році Девлет Герай представив турецькому султанові листування із шведським королем і запорозькими козаками щодо антимосковської коаліції. Тоді зі Стамбула надійшов наказ не вплутуватися у цю військову кампанію, адже Османській імперії тоді був невигідний конфлікт із росіянами. Девлет ІІ прекрасно розумів, що у разі поразки шведів росіяни збільшать вплив на Східну Європу, а отже, незабаром може статися гіпотетичне захоплення Криму і знищення кримськотатарської державності. Тоді Девлет ІІ Герай ослухався османського султана, продовжив дипломатичні перемовини зі шведами і навіть готував військо для допомоги союзникам.
У Стамбулі про це дізнались, і, як наслідок, Девлет Герай був скинутий з престолу.
Незабаром Девлет ІІ знову опинився на ханському престолі й під час Північної війни проявив себе як талановитий дипломат та блискучий стратег. Так, кримський хан відновив шведськокримськотатарські перемовини про спільний виступ проти росіян. Більше того, завдяки своїм зв’язкам у Стамбулі, Девлет ІІ Герай схиляв турецького султана до військової підтримки шведів і кримських татар у цій військовій кампанії. Турецький султан все ж заборонив кримському хану виступати разом із шведами проти росіян. Чимало істориків дотримуються думки, що тоді, після перемоги шведсько-кримської коаліції, позиції Кримського ханства у Східній Європі могли посилитись, а тому Стамбул міг втратити контроль над Кримом.