Тема 6. Питання представництва кримських татар. Виборчий цикл 1997–1998 рр. Проблеми набуття громадянства кримськими татарами
Ще 9 жовтня 1992 р., у Бішкеку на зустрічі глав держав-учасниць СНД, було підписано «Угоду з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів».
Проте, країни-підписанти угоди, зокрема РФ, самоусунулись від вирішення відповідних питань, зокрема, – спрощення виходу з громадянства. Вирішення питань громадянства передбачало істотні фінансові та логістичні витрати, з якими кримськотатарські родини не могли впоратися самотужки.
Проблема полягала в тому, що значна кількість кримських татар повернулась у Крим після 13 листопада 1991 р., тобто після набуття чинності законом «Про громадянство України». Отже, всі, хто повернувся після цієї дати, вже не могли автоматично стати громадянами України. Кількість осіб, які були прописані в Криму, але залишились громадянами інших країн, становила 82 795 осіб, серед яких найбільше було громадян Узбекистану (62 714). Громадянами Росії вважалися 10 801 особа, Казахстану – 2689 осіб, Таджикистану – 2683, Киргизстану – 1561, а 2347 кримських татар належали до громадянства інших колишніх радянських республік (Грузії, Вірменії, Азербайджану, країн Балтії, Туркменістану). Лише 1998 р., після спеціальних перемовин з Узбекистаном, вдалося владнати ситуацію й ухвалити рішення спрощеного набуття українського громадянства.
Представництво кримських татар за результатами виборів 1998 р. на різних рівнях виборчої влади Криму було наступним: у ВР Криму – жодного представника кримськотатарського народу. У 14-ти районних радах – 40 депутатів із 779-ти, тобто 5,1%. В 11-ти міських радах республіканського значення – 7 депутатів із 428-и, тобто 1,6%. У міських радах районного значення – 12 депутатів зі 137-и, тобто 8,7%. У селищних радах – 32 депутати з 813-ти, тобто 3,9%. У сільських радах – 489 депутатів із 4150-ти, тобто 11,8%. У районних радах Сімферополя – 6 депутатів зі 122, тобто 4,9%. Загалом обрано 586 депутатів-кримських татар від загальної кількості обраних 6529 депутатів по Криму.
Саме відсутність громадянства, що, фактично, позбавила десятки тисяч кримських татар можливості воДвотижневий марш 8 колон із різних регіонів Криму, так звана «Піша хода», приурочена до 55-річниці депортації кримськотатарського народу левиявлення на виборах до органів самоврядування всіх рівнів (виборах до місцевих органів влади в 1995 р. та до рад усіх рівнів 29 березня 1998 р.), і зумовила виникнення конфліктів у Криму.
За висловом Р. Чубарова, «відсутність представників народу в парламенті автономії означає, що розв’язання багатьох питань, пов’язаних з репатріантами, виноситиметься на площу». Тоді ж голова Верховної Ради Криму А. Гриценко змушений був констатувати, що «для держави краще мати 14 кримських татар у парламенті, ніж 3 тисячі на площі».
На виборах до ВР України 1998 р. Меджліс ухвалив рішення про об’єднання зусиль із Народним Рухом України. За результатами виборів, до українського парламенту потрапили голова Меджлісу М.Джемілєв (за списком Руху) і його перший заступник, екс-віце-спікер ВР Криму Р. Чубаров, який балотувався по виборчому округу №8, де здобув 18,85% голосів виборців. Обидва вони увійшли до фракції Народного Руху і стали членами Комітету з прав людини і міжнаціональних відносин.
Нову Конституцію АР Крим було ухвалено в грудні 1998 р. В Основному Законі Криму так і залишилися обійденими пропозиції стосовно представництва кримських татар і згадування кримськотатарського народу як корінного народу Криму.