Тема 3. Питання представництва кримських татар, виборчий процес до Верховної Ради Криму 1994 р.
У постанові ВР Української РСР про поповнення складу Верховної Ради Кримської АРСР від 12 лютого 1991 р. було передбачено доукомплектування кримського парламенту представниками депортованих народів. Делегати ОКНР під час розгляду та голосування були присутні в сесійній залі, але можливості виступити не отримали. Тільки після протестних акцій 14 жовтня 1993 р. ВР Криму 115 голосами зі 143 ухвалила закон, згідно з яким на виборах до кримського парламенту наступного скликання 14 мандатів було надано представникам кримськотатарського народу, і по одному – вірменського, болгарського, грецького і німецького народів. Окрім того, новий парламент було заплановано скоротити до 98 депутатів.
Присутній на сесії заступник голови Меджлісу Р. Чубаров зазначив, що «здоровий глузд переміг і більшість депутатів працює на стабілізацію становища у Криму». Водночас у документах Меджлісу вказувалося, що гарантоване кримським татарам число мандатів є значно нижчим за той рівень, який дозволив би захищати інтереси кримських татар.
У березневих парламентських виборах 1994 р. брали участь і кримські татари – і як кандидати у депутати, і як виборці (тоді дозволялося голосувати без отримання громадянства України, лише за фактом прописки).
Переважна більшість кримських татар проголосувала за список Курултаю, що забезпечило йому всі 14 зарезервованих для кримських татар місць у парламенті. Альтернативний Національний рух кримських татар отримав лише 5,5% голосів і – жодного місця у ВР Криму. У 66 одномандатних виборчих округах балотувалося всього 35 кримськотатарських кандидатів від місцевих комітетів Меджлісу. Жодного з них не обрали депутатом, але разом Мітинги в Сімферополі та Києві, вони набрали 78 860 голосів. Десять із них вийшли в другий тур виборів, у якому сумарно вони здобули 54 538 голосів. Така ситуація дозволяє зробити висновок, що без окремої квоти, найімовірніше, кримські татари не спромоглися б провести жодного свого депутата до парламенту.
10 травня 1994 р. створено першу депутатську фракцію Курултаю кримськотатарського народу у складі 14 осіб, а 7 членів Меджлісу стали депутатами Верховної Ради Криму. У цей час російські ЗМІ в Криму рясніли антикримськотатарськими публікаціями.
Обрання 14 депутатів із виборчого списку Курултаю започаткувало якісно новий етап розвитку не лише кримськотатарського руху як такого, але й самого процесу репатріації, облаштування й інтеграції кримських татар. Пройшовши довгий шлях мітингової боротьби, маючи великий досвід роботи, здебільшого напівлегальної (оскільки Меджліс так і не було визнано офіційно державною владою), політична еліта кримських татар у стінах парламенту стала на шлях публічної політики – легітимної парламентської роботи. Оцінюючи досвід трирічного перебування кримськотатарської фракції в парламенті, на ІІІ Курултаї кримськотатарського народу М. Джемілєв підсумував: «Курултай не помилився, коли прийняв рішення про участь у виборах до Верховної Ради Криму. Наші депутати зробили дійсно велику роботу, змогли допомогти багатьом із наших співвітчизників у вирішенні деяких проблем. Ними було розроблено і представлено на розгляд Верховної Ради Криму проєкти численних правових документів, прийняття яких завідомо полегшувало б становище наших співвітчизників, зняло б напругу і, в остаточному підсумку, було б благом для всіх мешканців Криму».