Тема 1. Створення Кримської АРСР
Революція 1917–1920 рр. була для Криму дійсно страшною, за словами письменника – «кров’ю вмита». Загиблих внаслідок бойових дій та червоного терору кримчан обраховують десятками тисяч. У листопаді 1920 року врангелівські війська були розбиті та евакуювалися до Туреччини – в Криму остаточно була встановленарадянська влада. Навесні 1921 року Кримвідвідав член колегії Народного комісаріату національностей Мірсаїд Султан-Галієв.
Реальність, яку він спостерігав на півострові, жахнула його. У доповіді Йосипу Сталіну він писав про помилки, допущені більшовицькою владою в Криму: «Національне питання в корені розв’язане неправильно. Неправильно розв’язано і земельне питання, а також продовольче питання. Місцеве населення ображене у всіх відношеннях… Радянська влада позбавила їх всіх запасів вина, тютюну і фруктів, натомість нічого не залишивши… Радянська влада і комунізм є новою формою імперіалізму, що будується на запереченні права власності, а тому є ще більш могутньою і грізною, ніж раніше, – ось та отруйна думка, яка отруює на скрізь свідомість кримських татар, які помирають від голоду й від туберкульозу». Встановити нормальне життя, на думку Султан-Галієва, може низка заходів, передусім – «декларування Криму автономною Радянською Соціалістичною Республікою з Конституцією; негайне задоволення потреби татарського малоземельного селянства у землі».
13 травня 1921 року на обласній конференції кримських татар-більшовиків було прийнято постанову, в якій зазначалось, що «революційно доцільною державною формою для Криму є проголошення його інтернаціональної республікою, що входить в Російську Федерацію».
Іншої точки зору дотримувались члени кримськотатарської партії «Міллі фірка» (Асан Сабрі Айвазов, Бекір Чобан-заде, Амет Озенбашли, Халіл Чапчакчі). Вони висували вимоги щодо створення в Криму національної республіки з повноваженнями повної автономії.
Термін «повна автономія» передбачав, зокрема, створення Кримського комісаріату іноземних справ з правом самостійних відносин із зарубіжними країнами, ведення зовнішньої торгівлі, повернення в Крим емігрантів кримських татар. Але така пропозиція викликала спротив наркома іноземних справ РРФСР Георгія Чичеріна, підтриманого Леніним.
Кримськотатарський політичний діяч, тоді вже емігрант, Джафер Сейдамет марно намагався за допомогою своїх друзів потрапити на прийом до турецького лідера Мустафи Кемаля Ататюрка. Як пише Айвазов, Сейдамет був глибоко розчарований позицією голови турецької влади: «Кемалісти не встигли створити нову Туреччину, одразу кинулись в обійми більшовиків. Уже скрізь відчувається вплив СРСР. Тому від нової Туреччини очікувати нам немає чого».
Айвазов розповідає про свій діалог з Ататюрком, який в цьому питанні підтримував більшовиків, засудивши позицію Сейдамета: «Під крилом комуністичної партії і в затінку радянської влади кожна національність влаштовує своє життя… Але відповідно до відомостей, що дійшли до мене, серед керівництва татар є ще люди, я би їх назвав людцями, що не задоволені радянською владою, ті, що емігрували за кордон і провадять звідти антирадянську пропаганду. Серед них і представник Криму, що обіймав у 1917– 1918 роках дуже відповідальну посаду і штовхав татарський народ в провалля, який мріє, аби нова молода Туреччина клопотала перед Радянською владою про надання Криму самостійності і внесення його в число союзних республік. Це утопія і смерть для татарського народу».
13 серпня 1921 року Кримський обласний комітет РКП(б) запропонував Кримському революційному комітету видати постанову, якою проголошено на території Криму державною мовою кримськотатарську, а також російську. Через десять днів, на пленумі Кримського обласного комітету РКП(б) секретар обкому інформував, що Президія Кримського обкому обговорила близько 25 кандидатур кримських татар для роботи в різноманітних обласних установах. 18 жовтня 1921 року постановою Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів було створено Кримську Соціалістичну Радянську Республіку – автономію у складі РРФСР.
З’явилися апарати державної влади (місцеві ради, Центральний Виконавчий Комітет) і управління (Рада Народних Комісарів, якій підпорядковувались комісаріати: внутрішніх справ, освіти, юстиції, охорони здоров’я, фінансів, землеробства, праці, харчування та ін.).
10 листопада була прийнята Конституція республіки (змінена 1929 р., нова ухвалена 1937 р.).
Державними мовами стали кримськотатарська і російська. Головою Кримського ЦВК став латиш Юрій Гавен, головою уряду Криму – казанський татарин Сахіб-Гарей Саїд-Галієв. Проте вже через три роки ці дві ключові посади обійняли кримські татари – Велі Ібраїмов і Осман Дерен Аєрли. Подібна тенденція зберігалася і в наступні роки.